Війна – це травматична подія для всіх. Особливо для дітей. Але дорослі можуть мінімізувати її вплив. Адже саме від поведінки дорослих, їх реакції залежатить спокій юних громадян. Як говорити з дітьми про війну, як допомогти їм зберегти психічне здоров’я, від кого і від чого воно залежить, розповідає біляївська психологиня і арт-терапевтка Віра Челпанова.
Щоб діти справились зі страхом, з ним спочатку мають справитись дорослі
Головна потреба для повноцінного розвитку дитини – це потреба у безпеці. Наразі ця потреба під загрозою. Коли лунає, наприклад, сирена, ми можемо відчувати страх, тривогу і наша реакція на звичайні події може змінюватися. Головне, що має пам’ятати кожен дорослий – від мене, моєї реакції на події залежить рівень стресостійкості і травмованості дитини. І треба вміти справлятися зі своїм страхом, тоді його не буде і у дитини.
Емоція страху нас паралізує. В цей час ми ніби не відчуваємо своє тіло. Тому необхідно робити будь-які вправи, які допомагають відчути його. Наприклад, помахати руками, ніби боксуєте, обійняти себе, дитину, тупотіти ногами по підлозі, сісти на стілець (ступні на підлозі, ліва рука на передпліччі, права рука під лівою пахвою) і розкачуватися вліво-вправо протягом декількох хвилин. Така елементарна вправа добре заспокоює. Також необхідно активізувати свій мозок: рахуйте, згадуйте таблицю множення, рахуйте предмети зеленого кольору. Для заспокоєння важливо правильно дихати: робимо носом дуже глибокий вдих, затримаємо дихання на 2-3 секунди і видихаємо дуже повільно через рот тонкою цівкою. Так треба зробити три рази.
Зовсім маленькі діти, які ще не усвідомлюють, що відбувається навкруги, емоційно залежать від матері. Тому важливо, щоб саме матір вміла усвідомлювати свій стан, регулювати його, щоб повернути спокій.
Як говорити про війну з дошкільнятами та молодшими школярами
Дошкільнята, молодші школярі уважно слухають розмови дорослих, прислухаються до новин, і розуміють в певній мірі, що відбувається. Тому в них можуть виникати різні питання. На них треба відповідати, робити це із стану спокою. Сказати, що в нас є сильні захисники, які тримають оборону, що вони нас захищають, запевнити, що ми у безпеці. Ні в якому разі не лякати і не знецінювати почуття дитини. Непроговорені, пригнічені почуття потім проявляться в деструктивній поведінці.
Якщо дитині страшно, сказати їй: «Я розумію, тобі страшно (треба обов’язково назвати цю емоцію), ти в безпеці, я тебе люблю, все добре.» І обійняти дитину. Можна придумати казку про супергероя, який нас захищає. В цій казці проговорити, як цей супергерой ділиться своєю суперсилою. Намалювати малюнок себе поряд з цим супергероєм.
Якщо ж дитина сама не запитує про війну, тоді починати розмову не варто. Однак, переважно, діти помічають, що звичний режим життя порушено. І питання, пов’язані з цим, все одно виникають. Тому пам’ятаємо про головне правило: розмовляємо з дитиною із стану спокою і даємо цей спокій дитині.
Як говорити з підлітками про війну, і чи варто
Підлітки наразі можуть знаходити більше інформації в інтернеті про те, що відбувається, ніж дорослі. І ця інформація може бути для них травматичною. Тому з ними корисно обговорювати наші перемоги, говорити про те, що в нас вистачить сил та ресурсів, щоб відбудувати нашу країну, що Україна, її села та міста стануть ще гарнішими та ріднішими. Тому що зараз формується ще міцніша нація, велика українська родина. Говорити, що вони також можуть зробити свій внесок в перемогу. Наприклад, тим, що гарно навчатимуться, бо кожен має робити те, що вміє і може. Тобто потрібно направити їхню енергію в правильне русло.
Однак є такі новини (зі сценами жорстокості, вбивств тощо), які дітям не бажано дивитися через ризик отримати травму. І щодо цього треба вчити підлітка відповідальності та усвідомленості. Попросіть, щоб він не дивився новини, якщо відчуває страх і злість. Зараз може проявлятися більше злості. Але разом з тим треба навчити дитину не пригнічувати злість, а екологічно проживати її. Наприклад, говорити "я злюсь тому що…" і робити щось фізично, щоб ця злість виходила.
Як зрозуміти, що у дитини вже є травма і потрібна психологічна допомога
Якщо дитині потрібна психологічна допомога, батьки це побачать. У дитини, підлітка змінюється поведінка, і це дуже помітно. Може бути розлад апетиту, розлад сну, емоційного стану: плаксивість (дитина плаче часто та багато), роздратованість та агресивність, замкненість, часті скарги на погане самопочуття, безпричинні болі в животі або голові. Якщо є такі ознаки, необхідно звертатися по допомогу до спеціалістів. Адже ситуація може стати ще гіршою.
Також треба розуміти, що дитина в період стресу регресує, тобто починає поводитись молодше за свій вік. І не можна говорити їй: "що ти таке робиш, ти ж доросла!" В цьому стані треба подарувати їй турботу і любов. Потім, коли вона відчує спокій, сама вийде з цього стану. Але важливо не плутати турботу з гіперопікою. Дошкільня може захотіти спати з вами. Дозвольте. Але домовляйтеся, коли дитина засне, ви її перенесете. Таким чином спокійно буде дитині, і вам зручно, і ви навчатимете дитину комунікувати.
Якщо дитину тема війни не хвилює
Якщо дитина не реагує на те, що відбувається зараз, навіть під час сирени поводиться як і раніше, то тут варто звернути увагу більше не на психологічну складову, а на когнітивну. На пізнавальні можливості дитини та її допитливість, наскільки вона "існує" в цьому світі.
Чи прийнятно, що діти називають ворога матерними словами, копіюючи дорослих
Ситуація, коли дорослі нецензурно висловлюються на адресу ворога, використовують матерні слова у гаслах, закликах демонструє дозволеність, і підлітки швидко її реалізують. Але все ж таки бажано поговорити з дитиною та пояснити їй цей момент. Тут вже більше виховання, ніж психологія. Поясніть дитині, що через мовлення ми демонструємо наше ставлення до людини, а також власний рівень розвитку і виховання. Емоціїї та ставлення можна виражати не тільки через лайливі слова. Та й такі слова принижують гідність того, хто це говорить. Просіть дитину заміняти ті слова на дозволені. Це корисно для розвитку словникового запасу та вміння мислити.
Що робити батькам, щоб уберегти дитину від психологічної травми через війну
Тут можна дати батькам низку порад і простих ігор-вправ:
- Основне, як ми вже казали на початку, – стежити за своїм станом. Чи відчуваєте ви самі свою безпеку?Або ж турбуєтеся через новини, події та очікування чогось поганого. Зменшіть негативний вплив на себе. Працюйте зі своїми думками. Діти відчувають нашу тривогу, хвилювання, страх і розуміють, що довкола небезпечно.
- Грайте з дітьми в хованки, дозволяйте будувати укриття та халабуди, таким чином діти обіграють своє безпечне місце.
- Малюйте, розфарбовуйте будиночки та робіть орігамі-будиночки. Створюйте затишні місця для ляльок.
- Безумовно приймайте дитину і в "радості та в горі" - і з хорошими результатами і не дуже, безпека має ґрунтуватися на стабільності.
- Обіймайте дитину не менше семи разів на день.
- Перед сном поговоріть про секрети разом. Діти це люблять.
- Наш мозок так влаштований, що він фіксує та запам'ятовує погане, тому дуже важливо спеціально фіксувати свою увагу на доброму. Коли йдете разом, захоплюйтеся квіткою, всім примітним, що потрапило в поле вашого зору.
- Наприкінці дня пограйте у гру, що хорошого в мене було за день. Хто більше подій назве.
- Перегляньте разом з дитиною різні фото, малюнки в інтернеті попросіть вибрати те зображення, яке асоціюється у неї з безпечним простором, там, де їй було б добре. Поставте йогона заставку комп'ютера, телефона, роздрукуйте та прикріпіть на холодильник.
- Можна намалювати місце, де дитині буде затишно та спокійно.
- Підберіть разом з дитиною музику, яка асоціюється у неї зі спокоєм та безпекою та слухайте її.
- Попросіть обрати колір який асоціюється із безпекою та нехай замалює повністю лист А4. Залиште на видному місці.
Але головна рекомендація на всі часи і особливо під час війни: частіше обіймате дітей, рідних, говоріть частіше один одному гарні слова.
Кібергігієна під час війни
Цифрове середовище вже давно стало невід'ємною складовою життя людини і
суспільства. Наш гайд «Онлайн-безпека під час війни» стане у пригоді широкій аудиторії — дітям, батькам і опікунам, людям поважного віку та молоді. Оскільки в умовах повномасштабної війни росії проти нашої держави стало ще простіше скористатися вразливістю користувачів в онлайн- просторі. У ці часи потрібно подбати про свою цифрову безпеку та дотримуватися правил, які
допоможуть захистити себе та своїх близьких.
Ми зібрали рекомендації, як говорити з дитиною про війну. Якщо ви плануєте перетнути кордон або шукаєте роботу онлайн за кордоном, дізнайтеся, як уникнути можливих ризиків та не потрапити до злочинців. Підготували основні правила кібергігієни, яких варто дотримуватися, щоб захистити свої дані та бути на зв‘язку.
Правила інформаційної гігієни на цифровому фронті під час війни
Зараз у соцмережах і медіа багато фейків та дезінформації. Усе це вороги роблять для того, щоб українці втратили віру в перемогу й опустили руки.
Тож просимо дотримуватися правил, які допоможуть вам вистояти під час інформаційної атаки окупантів:
1. Користуйтеся офіційними джерелами інформації (зібрали їх тут), а також офіційними сторінками держслужбовців та органів місцевого самоврядування.
2. У жодному разі не ведіться на рекламні дописи в соцмережах із псевдосторінок СБУ чи інших держустанов. Їх публікує ворог, щоб викликати
у вас довіру. Перевіряйте офіційні сторінки установ на достовірність такої інформації.
3. У жодному разі не поширюйте інформацію про переміщення українських військ, так ви здаєте позиції ворогу!
4. Поширюйте правду про війну, яку веде рф в Україні, у своїх соцмережах. Пам'ятайте: вони теж є інформаційною зброєю проти ворога!
5. Робіть дописи для своєї аудиторії в соцмережах, спілкуйтеся зі знайомими адміністраторами груп і каналів в інших країнах та поширюйте інформацію через них. Поширюйте правду до росіян, оскільки там повністю обмежений доступ до правдивої інформації. Кібергігієна стала ще важливішою під
час першої повномасштабної кібервійни. В умовах інформаційно психологічних атакварто дотримуватися правил онлайн-безпеки, залишатися пильними та обережними.
6. Підтримуйте «гігієну своїх пристроїв»: блокуйте пристрої щоразу після закінчення роботи, встановлюйте застосунки лише з офіційних сервісів, не користуйтеся невідомим Wi-Fi. Захистіть свої соцмережі: встановлюйте складні
паролі, не додавайте в друзі невідомі акаунти,
увімкніть двоетапну автентифікацію.
7. Підтримуйте дух нашої армії! Пишіть слова подяки, підбадьорюйте українців!
8. Долучайтеся до лав IT-армії України або до Інтернет-Війська
Поради, які допоможуть мінімізувати ризики для дітей в інтернеті під час війни
� Перевіряйте, якими додатками користуються діти та яку інформацію додатки про них збирають. Для цього потрібно читати умови та політики використання
застосунків чи соціальних мереж.
� Подавайте скарги на контент або профілі, який ви бачите в мережах і який не слід бачити дітям. Розповідайте також і дітям, як це робити. Що більше ви скаржитеся, то менше незрозумілих профілів і шкідливого контенту буде в соцмережах. Те саме стосується реклами, яка не відповідає інтересам дітей
або є дуже нав’язливою.
� Намагайтеся забезпечити наявність доступу до інтернету для дітей. Не варто забороняти дітям користуватися смартфонами та новітніми технологіями. Навпаки, їх потрібно зробити друзями та помічниками, а не ворогами.
� Потрібно знати, що для користування соцмережами дітям має бути щонайменше 13 років. Або ж навіть якщо їм уже виповнилося 13 років, для
використання TikTok, наприклад, потрібна згода батьків. Не забувайте про функцію батьківського контролю. Так ви можете фільтрувати контент і профілі,
за якими стежать діти.
� Говоріть з дітьми про приватність. Розповідайте, яку інформацію про себе краще не публікувати. Це, наприклад, документи, дані кредитних карток, місце перебування. Нагадайте, що діти мають певну онлайн-репутацію. І контент, який вони публікують, може побачити будь-хто. Змінити його після публікації може бути складно. Тому в соцмережах рекомендовано налаштовувати приватний доступ до профілів, щоб контролювати, хто може бачити публікації дітей, коментувати дописи тощо.
� Перш ніж фотографувати та публікувати світлини дітей в інтернеті, запитайте в них дозволу. Або якщо ви вчитель, потрібно мати дозвіл батьків для цього.
� Стежте за своєю онлайн-репутацією. Особливо це стосується вчителів. Перевіряйте інформацію, на яку натрапляєте в інтернеті, та нагадуйте про це дітям. Не поширюйте сумнівні дописи.
� Намагайтеся облаштувати безпечне середовище для дітей із використанням технологій. Перевірте, чи встановлені на комп'ютерах у школі та вдома антивірусні програми, та чи оновлене ліцензійні програмні засоби. Встановлюйте складні паролі на телефони й комп’ютери та переконайтеся, що вони є на пристроях у дітей. І не забувайте про двофакторну автентифікацію.
� Якщо дитина має онлайн-друга та хоче зустрітися із ним вживу, то не дозволяйте йому іти самому на таку зустріч, оскільки люди не завжди можуть виявитися в реальному житті тими, за кого видають себе в соцмережах.
� Говоріть з дітьми про їхню онлайн-активність. Цікавтеся
тим, що вони роблять в інтернеті, з яких джерел отримують
новини тощо.
Важливо, щоб у дітей не виникало відчуття, що батьки їм не довіряють. Отже, завданням батьків і вчителів залишається розповідати дітям про їхні цифрові права, критичне мислення і цифрову безпеку, а також самим дотримуватися
порад та правил.
Що потрібно зробити батькам:
1. Профіль дитини в соціальних мережах варто зробити приватним: щоб писати дитині, переглядати вміст її сторінки могли лише ті, кого дитина додасть у друзі чи контакти.
Як налаштувати приватність дитини в соціальних мережах та месенджерах, ви можете дізнатися за посиланнями:
- Про приватність у Telegram
- Про приватність у TikTok
- Про приватність в Instagram
- Про приватність у Facebook
Потрібно пам'ятати: все, що ми пишемо та публікуємо в мережі, навіть у приватних повідомленнях, назавжди залишається в інтернеті. Тому перед публікацією ще раз оцініть, чи може ця інформація будь-яким чином нашкодити вам або вашим близьким.
2. Про те, чому дописи в соціальних мережах про дітей можуть зашкодити їхньому майбутньому, можна дізнатися за посиланням. Дізнатися більше про те, як захистити себе можна за допомогою гарячої лінії з цифрової безпеки Nadiyno. Цей інструмент можна використовувати для посилення власної онлайн-безпеки.
Гаряча лінія Nadiyno допоможе підвищити цифрову грамотність і подолати актуальні онлайн-загрози. На платформі можна поставити питання щодо захисту персональних даних/пристроїв, проблем зламу акаунтів чи безпекових налаштувань. Відповіді оперативно готують та надають фахівці з кібербезпеки
через e-mail, вебчат чи зручний месенджер.
Лінія працює в будні дні з 08.00 до 22.00.
Мінна небезпека. Як вберегти дитину від раптової загибелі?
Люди, які повертаються до звільнених від окупантів територій, можуть загинути або отримати важке поранення в будь-який момент навіть у власній оселі.
Якщо обставини все ж таки змушують вас повернутися на деокуповану територію зараз, або ви продовжуєте знаходитися в зоні бойових дій, рекомендуємо запам`ятати та чітко дотримуватися правил мінної безпеки. Ці прості вказівки допоможуть зберегти життя та здоров`я вам та вашим близьким в цих складних умовах.
Особливо важливо запам`ятати ці правила батькам. Адже ви несете відповідальність не тільки за власну безпеку, а й за безпеку своїх дітей. Пояснення правил мінної безпеки дітям має ряд особливостей. Адже діти зазвичай більш безпечні та менш організовані, ніж дорослі, вони люблять досліджувати щось нове та невідоме. Дорослі мають пам`ятати, що в умовах сучасної війни ці невинні дитячі звички можуть привести до фатальних наслідків.
Уникати небезпечної місцевості
Перше, і найбільш ключове, - це навчити дітей звертати увагу на попереджувальні знаки, що вказують на наявність мін.
Дуже важливо розповісти дітям про те, що ці знаки ніколи не встановлюються просто так. Такі знаки обов`язково встановлює або поліція, або ДСНС, або військові.
Пояснити дитині різноманітність загрози
Небезпечними є не тільки ті міни, які підкладають в натуральному вигляді. Небезпечними в першу чергу є боєприпаси, які впали на землю і не розірвалися. Вони можуть виглядати як частинка ракети, як просто якийсь шматок боєприпасу, як уламок.
Дітям варто наголосити, щоб вони в жодному разі не ходили до зруйнованих та обстріляних снарядами будинків. Тому що на цій території багато сміття, цегли та інших залишків від руйнування й серед цього всього дуже легко не помітити й наступити на якийсь боєприпас, що не розірвався під час обстрілу, або міну.
Вивчити з дитиною правила безпечної поведінки
Також важливо вчити дитину не стільки видам мін і боєприпасів, скільки безпечній поведінці на місцевостях, де точилися або точаться бойові дії.
Важливими є правила поведінки дитини, якщо вона стала свідком події, яка пов`язана з вибухонебезпечним предметом. Дитина має розуміти, що в таких випадках вона не поспішає на допомогу самостійно, тому що вона в принципі не може допомогти в цій ситуації, а натомість так само може постраждати.
Приміром, якщо дитина побачила, як інша людина поранилася від міни або зайшла на якусь територію і звідти пролунав вибух, в жодному випадку не можна бігти туди. В таких випадках треба кликати дорослих або викликати поліцію.
При виявленні вибухонебезпечних предметів забороняється:
1. перекладати, перекочувати з одного місця на інше;
2. збирати і зберігати, нагрівати і ударяти;
3. намагатися розряджати і розбирати;
4. виготовляти різні предмети;
5. використовувати заряди для розведення вогню і освітлення;
6. приносити в приміщення, закопувати в землю, кидати в колодязь чи річку.
Виявивши вибухонебезпечні предмети, вживайте заходів з означення, огородження і охороні їх на місці виявлення. Негайно повідомте про це територіальні органи ДСНС та МВС зателефоном «101» та «102».
Чим зайняти дитину в укритті: ідеї для ігор
Підвали та укриття менш ніж за тиждень стали нашою другою домівкою.
Нове покоління українців зростає під звуки сирен та вибухів, і завдання дорослих – хоч якось намагатися врятувати їхнє дитинство. Головне для цього, звичайно, робить наша армія, а ми у своїх підвалах можемо і маємо не дати дитині боятися. Тому давайте не вести при дітях нескінченні розмови про продукти, ліки, бойові зведення. Краще згадаймо, що найкращий спосіб переключитися – це гратися.
Психолог Неля Куцак разом із колегами розробили цілий комплекс ігор, які не лише відволікатимуть дітей, але й розвиватимуть мислення та фантазію. Причому підійдуть вони не лише маленьким, а й дорослим. Адже, як кажуть психологи, під час стресу ігри дітей можуть стати «регресивними», тобто старші знову грають у ігри малечі. А в нинішніх умовах і для них це можливість розслабитись, хоч трохи «видихнути» стрес і дати відчути своїй дитині, що ви поруч і їй нічого не загрожує.
БЛОК 1 - ІГРИ ЗІ ЗВУКОМ
Дуже важливо пам'ятати, що аудіальний канал сприйняття під час завивання сирен перебуває в особливому навантаженні, тому його потрібно «зайняти». Що робити?
- Співати хором.
- Кричати кричалки проти "утіпутіна" та російської армії.
- Слухати в навушниках аудіоказки та музику.
- Взяти із собою гітару, влаштувати для всіх концерт.
- БЛОК 2 - ІГРИ З ТІЛОМ
- Пластилін – фахівці зазначають, що наразі ліпити може бути ефективніше, ніж малювати.
- По можливості взяти з собою подушки, щоб зробити будиночок.
- Нитки, щоб навколо себе "прокреслити" коло безпеки.
- Орігамі.
- Кінетичний пісок.
- Робити мотанки з хусточок і роздавати дітям в укритті.
- Вчитися жонглювати – чим завгодно.
- Чарівні дотики: уявити, що тіло – музичний інструмент. І кожна його частина видає свій звук. Торкатися долонькою, а дитина співає, мукає, кукарекає та інше.
- «Я – тварина». Показувати жестом, позою, звуками будь-яку тварину. Другий партнер із гри відгадує.
- Видувати мильні бульбашки.
- «Докричатись до Місяця»: уявити, що треба крикнути послання космонавтам чи інопланетянам. Можна кричати з різних кутів кімнати один одному, можна спрямовувати звук далеко-далеко.
- "Вдихнути хмару": уявити, що вдихнули хмару і видихнути її зі звуком, можна з грозою та блискавкою, тупаючи ногами.
- «Погода»: можна йти, можна стукати подушечками пальців (краще нігтями): спочатку сонечко і легкий вітер (йдемо - стукаємо повільно, м'яко і тихо), потім вітер міцнішає, починається дощ (йдемо швидше і тупаємо). Дощ посилюється - тупаємо сильніше, злива - стрибаємо, гроза - буревій - стрибаємо, дуємо і кричимо, вітер заспокоюється, дощ стихає - поступово йдемо тихіше і повільніше. Закінчуємо "хорошою погодою".
- «Клац-клац»: клацати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби, як мавпочки, скалітися і гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на людей.
- «Лети!»: дмухати один на одного, як на пір'я. Дозволити собі подути на когось із батьків, щоб «здути» з місця.
- "Штовхачки": "відштовхнути повітряною хвилею" когось з батьків (партнера з гри), зробивши жест руками. І той "відлітає" від дитини.
- "Подушковий бій".
- «Борці сумо»: засунути подушку під одяг і штовхатися, подушка пом'якшуватиме удар.
- Рвати папір, можна з малюнком, а потім зібрати з уривків колаж.
- «Шкрябалки та дряпалки»: нігтями «прошкрябати» малюнок у тісті, у фользі, у крупі. У пакет, що закривається, залити фарбу, дитина подушечками пальців і нігтями продряпує візерунки.
- Боулінг: збивати будь-які предмети. І дорослі мають дозволити порушити порядок.
- «Злий бобер»: придумати злу тварину і поводитися так, як нам здається, може поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину. Потім у людину.
- «Випустити пазурі»: показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли хоче захиститися. Потім перетворитися на людину.
- "У ціль": зім'яти в руках папір і, як м'ячиком, потрапити у ціль.
- Кричати в «мішок для крику». Або в склянку.
- «Бодалки так-ні»: бодатися руками чи головою, говорячи по черзі «так» чи «ні».
- БЛОК 3 - НАСТІЛЬНІ ІГРИ
- Шахи – шашки. Причому шашки – збивати щиглем (нам потрібні «агресивні дії»).
- Будь-які настільні ігри.
- Мапи.
- Розставляти доміношки та влаштовувати «ланцюгову реакцію».
Психологи радять: чим простіша і навіть тупіша гра, тим краще.
БЛОК 4 - МАЛЮВАННЯ
- Мандали, будиночки, веселки.
- Мрію.
- Найбезпечніше, найзахищеніше місце.
- Те, що захочеться робити одразу після війни.
- Використовувати розмальовки.
- Ангелів.
- БЛОК 5 - ІГРИ ІЗ СЛОВАМИ
- «Чотири слова»: обираємо 4 абсолютно не пов'язані між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по черзі невелику розповідь. Дітям віком від 8 років можна запропонувати і 5-6 слів.
- «Багато слів»: обираємо велике слово, з його букв кожен на своєму аркушику складає та записує багато маленьких. При цьому спочатку діти можуть бути в команді з дорослими, а потім швидко стають самостійними гравцями.
- "Малювання словом": обираємо "складне" для дитини слово, яке складно писати або вимовляти. Придумуємо, що саме ним малюватимемо. Наприклад, намалювати фігурку кота, використовуючи лише задумане слово. Для цього пишемо його багато разів у різних площинах.
- "Навпаки": говорити слова задом наперед, не записуючи їх. Наприклад, мило – олим, весна – ансев.
- "З'єднання": написати хаотично на аркуші літери, з'єднувати літери лініями в слова.
- "Покажи слово": один гравець загадує слово і показує його пантомімою.
- «Я загадав»: розповісти про загадане слово, описуючи, але не називаючи його. Наприклад, «Я загадав – білий, холодний, скрипить під ногами, тане».
- «Індукція – дедукція». Гравець загадує предмет, решта повинні його вгадати, ставлячи питання, на які він може відповісти тільки "так" чи "ні".
- "Остання літера": кожен гравець каже слово, яке починається на останню літеру попереднього слова.
- «Рима»: називаємо 4 або 2 випадкові слова, на які шукаємо риму або з якими придумуємо чотиривірш.
- «Літера»: називаємо слова лише на задану літеру. Ускладнений варіант для дорослих: наприклад, слова – предмети на загадану літеру, які можна покласти у трилітрову банку.
- «Шукаємо подібне»: називаємо два випадкові слова - чим їх можна об'єднати?
- "Чарівна мова": для дітей, які вчаться розбивати слова на склади. Розмовляємо, перед кожним складом додаючи додатковий склад (жи, ма, хрю...).
- «Нісенітниця»: говоримо початок речення, до якого потрібно придумати таке саме нісенітне продовження.
- «Казка»: створюємо казку разом, коли кожен каже по одному реченню..
- Асоціації: один гравець називає слово, наступний - свою асоціацію на це слово. Дітям можна пояснити простіше: скажи перше, що спадає на думку, коли чуєш це слово.
- "Це слово вміє...": описуємо слово його "уміннями". Можна слово одразу озвучити, а можна загадати, щоб за його вміннями вгадати, що це.
- Картина: називаємо слово, по черзі розповідаємо, яку об'ємну картину ми бачимо, коли вимовляємо це слово. Наприклад, для одного гравця слово «чай» означає: сім'я сидить за столом і розмовляє, для іншого це чайна плантація та збирачі чаю, для третього – стіл, накритий скатертиною, грає музика, для четвертого – чайна церемонія, для п'ятого – людина сама стоїть біля вікна, насолоджуючись самотністю та чаєм.
- «Антоніми»: називаємо слова та шукаємо до них антоніми.
- «Неіснуюче слово»: вигадуємо неіснуючі слова і що вони могли означати мовою інопланетян.
- «Тарабарська мова»: говоримо один з одним тарабарською мовою, намагаючись по інтонації вгадати, про що кожен говорить.
- «Питання»: один гравець ставить запитання, другий має відповісти на нього запитанням – гра триває доти, доки хтось не скаже речення без запитання. Наприклад: Ти їв сьогодні? А чому ти цікавишся? Хіба це таємне запитання? І т.д.
- БЛОК 6 - ІГРИ В ТЕЛЕФОНІ
- Психологи рекомендують використовувати ігри в телефоні, де задіяно просторове сприйняття - типу тетрісу. Ну і, звісно, мультфільми, куди ж без них.
Рекомендації для батьків вихованців щодо організації освітнього процесу
1. Співпрацювати з педагогічними працівниками ЗДО щодо організації освітнього процесу дітей дошкільного віку в дистанційному форматі в умовах війни.
2. Підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану здоров’я дитини.
3. Відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони можуть проявлятися не одразу, тому дорослі, вихователі та батьки, мають постійно стежити за психоемоційним станом дітей, їхнім самопочуттям, виявляти хвилювання, тривоги. Необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, частотністю вередування, наріканнями на головний біль тощо. Такі показники загального стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми.
4. Пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього. Для дітей надзвичайно важливо відчувати повну емоційну присутність батьків. З цією метою можна послуговуватися матеріалами, які розміщені на платформі розвитку дошкільнят НУМО, а також на сайті МОН «Сучасне дошкілля під крилами захисту». Допомагати дитині, якщо в неї щось не виходить, підтримувати її, бути терплячими. Пам’ятати, що педагоги завжди готові до співпраці з питань виховання, розвитку дитини і надання необхідної професійної допомоги, не зволікати й звертатися до них за порадами та рекомендаціями.
5. Дотримуватися режиму дня, звичних ритуалів, що допоможе дитині встановити зв’язок не лише з минулим, а взагалі з життям та безпекою.
6. Сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки, використовуючи рекомендовані онлайн матеріали та відео, підготовлені МОН, ДУ «Український інститут розвитку освіти», ЮНІСЕФ.
КОРИСНІ ІНТЕРНЕТ ПОСИЛАННЯ ДЛЯ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ
https://numo.mon.gov.ua/ - Платформа розвитку дошкільнят НУМО
ХМАРИНКА https://www.youtube.com/channel/UCJxASeKF6JH1eDJn3zBK31Q/featured- розважально-пізнавальний YouTube-канал: вивчення цифр, абетки, знайомство з навколишнім світом.
https://tuxpaint.org/ — програма для вивчення основ малювання за допомогою різних інструментів, можна починати з трьох років.
Консультація на тему: "Безпека дитини - важлива соціально-педагогічна проблема сучасності"
Торкаючись теми виховання здорової дитини-дошкільника, не можна лишити осторонь питання безпеки життєдіяльності малюка.
Відомо, що в будь-якому віці, а в дитинстві особливо, людину підстерігає багато небезпек.
Статистика свідчить, що в кожній країні щорічно гинуть сотні дітей від нещасних випадків, які трапляються не тільки на вулиці, але й удома. Проте більшість таких трагедій можна і потрібно попередити, вживаючи елементарних заходів безпеки.
Щоб запобігти нещасним випадкам із дитиною, необхідно створити вдома відповідні умови для безпеки малюка. Це важлива проблема, вирішити яку повинні дорослі, насамперед ви, шановні батьки. Заходи щодо попередження травм дітей необхідні так само, як і елементарні вміння мами й тата надати першу допомогу своєму синові чи доньці в той час, якщо лиха все ж таки уникнути не вдалось. Що ж саме ми маємо на увазі, коли говоримо про умови безпеки дитини вдома?
Суттєву небезпеку для дитини представляє електричний струм. Поговоріть з малюком про те, що електрострум може бути «другом» і «ворогом» одночасно. Поясніть дитині, що не можна торкатися (особливо мокрими руками) електроприладів, розеток та електродротів, що небезпечно брати дріт, який висить, стояти під деревом під час грози тощо. У приміщеннях, де живуть діти, має бути обов'язково справною та усуненою від можливості контакту з нею дитини електропроводка.
Меблі по можливості повинні бути без гострих країв. Двері на балкон за відсутності дорослих в кімнаті мають бути зачиненими.
Крани газових пальників у кухні також повинні бути закритими. Краще, якщо вони будуть взагалі поза досяжністю дітьми.
Усі гострі, ріжучі та колючі предмети (голки, шила, ножі, леза тощо) мають знаходитися в закритих шухлядах під замком.
Діти не повинні також мати доступ до домашньої аптечки. Пам'ятайте, що таблетки та пігулки малюкам часто уявляються цукерками. Не слід також давати дитині ліки з пляшечки без етикетки. Усі рідини, якими ви користуєтеся для господарчих потреб, мають бути під ключем.
Дитина обов'язково має бути навчена виконанню елементарних правил безпеки в довкіллі:
Ø не кидатися камінням і твердими сніжками,
Ø не дражнити тварин,
Ø не гратися з вогнем, не торкатися дротів, що лежать на землі,
Ø не чіпати газових кранів,
Ø під час переходу вулиці дивитися спочатку ліворуч, а потім праворуч,
Ø ходити тільки по тротуарах,
Ø не висовувати руки та голову і не нахилятися із вікон автобусів, тролейбусів, трамваїв та поїздів,
Ø не входити та не застрибувати в транспорт, який вже рушив з місця,
Ø швидко переодягтися та змінити взуття, якщо воно промокло.
Розкажіть дитині про небезпеку вогню та про те, що в жодному разі не можна гратися сірниками і запальничками, а якщо виникла пожежа, треба одразу звати на допомогу.
Часом небезпека може підстерігати дитину, здавалося б, із зовсім несподіваного боку. Наприклад, небезпечними для здоров'я і життя малят можуть бути звичайні іграшки. Так, деякі з них (особливо це стосується так званих імпортних іграшок, які не пройшли сертифікат якості в Україні) фарбують шкідливими фарбниками. У дошкільному віці діти ще іноді тягнуть іграшки до рота, і це призводить до тяжких отруєнь. У цьому аспекті доречно згадати про повітряні надувні кульки. Маски, виготовлені таким самим чином, викликають у дітей подразнення дихальних шляхів та екзему шкіряного покрову. Пухнасті м'які іграшки, як правило, виготовляються із синтетичних матеріалів, що протипоказані гігієнічними службами. Вкрай небезпечні й іграшки, що стріляють пістонами.
Дитячі іграшки не повинні містити шкідливих для організму малюка речовин: важких металів, лаку, свинцю, хрому та ін. Небезпечні для малюків предмети, які легко ламаються і мають гострі краї або надмірно важкі.
Поясніть дитині, що олівці і стержні кулькових ручок не можна гризти.
Порада: купуючи іграшки, вимагайте сертифікат якості, який обов'язково повинен бути у продавця, Цей документ гарантує гігієнічність і безпеку. Не женіться за дешевизною: краще менше іграшок, але якісних.
Перебуваючи поза домом, вивчайте місцевість, куди прийдете з малюком погуляти. Відпочиваючи біля відкритого водоймища, не залишайте дітей поза увагою.
Послідовно та поступово знайомте дітей з правилами дорожнього руху, привчайте переходити вулицю тільки на зелене світло.
Якщо ви вирішили завести собаку, оберіть породу, що любить дітей. Статистика останніх років жахлива: величезна кількість дітей, травмованих домашніми собаками, залишаються інвалідами на все життя. Найбільш небезпечними для малюків є вівчарки, російські борзі, лайки, доги тощо.
Привчайте дитину піклуватися про себе. З 3-4 років малюка слід знайомити з елементарними відомостями з анатомії та фізіології людини: як б'ється сердечко та як його охороняти, чи багато в легенях повітря і яке повітря корисне, як важливо мати красиву осанку.
Розкажіть дитині про користь свіжого повітря, шкідливість пилу, формуйте потребу жити у чистому помешканні.
Покажіть малюку отруйні рослини, гриби, кущі та поясніть, чому не можна тягти до рота (куштувати) невідомі ягоди, листочки, травинки. Корисно дитині дізнатися також про шкідливих та небезпечних для здоров'я комах: кімнатну муху, лісового кліща, блоху, вошу тощо.
У разі, якщо нещасний випадок з дитиною все ж трапився, батьки мають не втрачати холоднокровності, не впадати в паніку і, по можливості, швидко намітити план своїх дій.
Найчастіше у дітей-дошкільнят бувають порізи і подряпини. Якщо при цьому немає кровотечі, рана не забруднена, найкращий засіб – промивання чистою (краще кип'яченою) водою, а потім перекисом водню. При глибоких порізах та забрудненнях рани слід звернутися до лікаря. Під час кровотечі потрібно ЇЇ зупинити шляхом підняття пошкодженої кінцівки та накладання пов'язки із стерильного бинта. При носовій кровотечі дитину слід посадити так, щоб голова була трохи нахилена назад, розстібнути комірець та накласти холодний компрес на перенісся або на потилицю, при цьому шмаркатися чи затискати хусточкою ніс не дозволяється. Пам'ятайте, що першу допомогу малюкові потрібно надавати при кожній подряпині чи порізі.
З побутових травм у малят найбільш трагічними бувають опіки, викликані гарячими рідинами або вогнем газового пальника. Тому каструлі з гарячими стравами не можна ставити на край плити, а дитину слід навчити не підходити до плити і не гратися з сірниками, які, до речі, мають знаходитися в недоступному для малят місці. Під час невеликого термічного опіку потрібно накласти стерильну пов'язку на обпечену ділянку шкіри. При опіку великої ділянки шкіри дитині потрібно дати випити гарячого чаю, а потім доставити в лікувальний заклад. Хімічні опіки можуть бути викликані потраплянням до ротової порожнини каустичної соди, оцтової кислоти тощо. У такому випадку рот і шлунок необхідно промити теплою водою і терміново доставити дитину до лікарні.
Іноді діти отруюються якимись ліками або хімічними речовинами. Після виклику швидкої допомоги: слід не перешкоджати блювоті „або навіть спровокувати її, потім дати дитині випити води для повторної блювоти, на живіт та на ноги покласти теплий компрес.
При всіх інших видах нещасних випадків терміново доставити дитину до лікувального закладу або викликати швидку допомогу.
Серед заходів безпеки дітей важливе місце займає профілактика та попередження дитячих хвороб, у тому числі інфекційного.
Діти, дорослі та основи дорожньої абетки
Шлях до дитячого садка можна і потрібно використати для навчання малюка безпечній поведінці на дорозі.
Як же це зробити правильно?
У деяких країнах, таких, як Англія, Японія та Фінляндія, шкільне навчання дитини безпеці дорожнього руху поступово відійшло на другорядний план. Стало зрозуміло, що слід навчати цього значно раніше, насамперед в сім'ї та в дитячому садку. У Фінляндії, наприклад, із батьками, діти яких відвідують дитячі дошкільні заклади, проводять спеціальні збори, на яких демонструють слайди правильного та неправильного поводження дітей на дорозі. Після такого перегляду батьків просять протягом наступного місяця відпрацьовувати з дітьми під час руху по вулиці ту чи іншу, необхідну для безпеки, звичку. Наприклад, одна із найважливіших – обов'язково зупинитися перед кроком з тротуару на проїжджу частину або завжди переходити з бігу на крок і переходити дорогу тільки помірним кроком.
Шлях до дитячого садка і назад – слушна нагода не лише давати необхідні знання, але й насамперед формувати в малят навички безпечної поведінки на вулиці. На жаль, багато батьків мають хибну думку, нібито дитину треба починати навчати безпечній поведінці на вулиці безпосередньо перед її вступом до першого класу. Такий погляд є помилковим!
Ви з дитиною виходите на вулицю, тримаючи малюка за руку. Часто дорогою до дитячого садка батьки поспішають, щоб не запізнитися на роботу. Тому треба відрізняти навчання дитини шляхом до дитячого садка і з дитячого садка додому, коли поспішати нікуди.
У кожного малюка є звичка недбалого, «невідповідального» спостереження. Це означає, що дитина спостерігає неуважно: дозволяє собі, наприклад, зробити крок назад чи раптово кинутися вперед, не озирнувшись по сторонах. І, що найнебезпечніше, – «сміливо» виходити, або вибігати з-за різних об'єктів, що заважають огляду: з-за кущів, дерев, парканів, рогу будинків, машин, які стоять біля дороги, тощо.
Насамперед по дорозі додому треба звикнути «фіксувати» зупинку перед тим, як вийти на проїжджу частину. Цей нескладний прийом доцільно повторювати разом з дитиною багато разів, при цьому не забуваючи пояснювати словами необхідність зупинки спеціально для спостереження. Повсякчас демонструйте перехід із швидкого кроку чи навіть бігу на розмірений, хоча й не повільний, крок при переході вулиці. При цьому розкажіть дитині, що коли людина біжить, вона по сторонах не дивиться. Повернути голову під час бігу для огляду і складно, і просто небезпечно, можна впасти. А під час руху кроком, маючи опору на-обидві ноги, людина може без зусиль повернути голову і праворуч, і ліворуч.
Вкрай небезпечна й така звичка дітей, як вибігання чи вихід на дорогу, не дивлячись, з-за об'єктів, що заважають огляду проїжджої частини! На вулиці – це може бути будь-яка машина, що стоїть обабіч дороги. Особливо небезпечні транспортні засоби великого розміру: вантажівка, автобус або тролейбус. За статистичними даними, кожна третя дитина, що потрапляє у дорожньо-транспортну пригоду, вибігла попереду автобуса, який стояв.
Пам'ятайте: шлях з дитиною до дитячого садка та назад має стати щоденним відпрацюванням вміння малюка «бачити» автомобіль, що може приховувати небезпеку. Дитина повинна сама помітити автобус» що стоїть, та машину, яка виїздить із-за нього. Аналогічні уроки спостереження слід повторювати десятки разів біля машин, що стоять, кущів, дерев, груп пішоходів. Дитина сама повинна зрозуміти дуже серйозну небезпеку взагалі будь-яких предметів, що заважають огляду проїжджої частини вулиці.
Вулиця для маленького пішохода – це складний, підступний, оманливий світ, сповнений прихованих небезпек. І головне завдання дорослих, батьків – навчити дитину безпечно жити в такому світі.
Корисно та повчально проаналізувати разом з малюком типову ситуацію: батько з дитиною стоять на тротуарі і дивляться на автобус, що зупинився.
Здавалося, безпечно, можна переходити дорогу. Машин наче б то немає, дитина готова розпочати шлях через дорогу з татом чи мамою. Але раптом – жах! З-за автобуса, який стоїть, з'являється машина. Доцільно поставити дитині запитання: «Звідки ж взялася ця машина, де вона ховалася?»
Таким чином ми вчимо малюка, як безпечно обходити автобус. Дитина сама має впевнитися в цьому. Покажіть їй, на яку небезпеку наражає себе пішохід, якщо він вирішив перейти вулицю біля зупинки, від якої ще не відійшов автобус. Існує багато важливих проблем безпеки, які варто обговорити з вашою дитиною. У цих розмовах, звичайно, потрібно враховувати вікові особливості вашого малюка.
Діти дошкільного віку, як правило, ще недостатньо зосереджені, вони легко відволікаються і переключають увагу на інше. Тому, бесідуючи з ними на теми дорожньої абетки, краще не слід робити розриву між запитанням та відповіддю чи наочною демонстрацією вуличної ситуації, про яку йде мова.
Для дітей старшого дошкільного віку розмову можна побудувати так.
Якщо біля під’їзду будинку або в дворі дитячого садка стоїть транспортний засіб, станьте поруч із ним і запитайте дитину: «Якщо ти будеш стояти перед машиною, чи небезпечно це?». Поясніть дитині: якщо стати попереду машини, то водій може не помітити дітей і поспіхом зрушити машину з місця.
Повторіть те ж саме запитання, ставши позаду машини: «А тут стояти дітям небезпечно?»
І одразу поясніть, що водій не може побачити пішохода, а особливо маленьку дитину, якщо та знаходиться прямо позаду автомобіля.
Розкажіть дитині, як спостерігає водій за тим, що відбувається позаду, праворуч, ліворуч і попереду його автомобіля. Доцільно розповісти, зокрема, про дзеркала заднього виду та про їх призначення. Слід також пояснити дитині, що таке «мертва зона»: простір, який не видно водію.
У дворі зверніть увагу дитини і на іншу небезпеку машин, що стоять: з-за них не видно машини, що рухається.
Тут доцільно знову запитати: чим може бути небезпечною машина, яка стоїть?
У житловій зоні швидкість руху згідно з правилами дорожнього руху не має перевищувати 20 км/год., але багато водіїв надто часто порушують це правило, тим більше, що працівники служби ДАІ у житлових зонах не вартують.
Інша група питань стосується вулиць, по яких транспорт проїздить досить рідко.
Поруч із житловими кварталами та біля дитсадка часто можуть бути саме такі вулиці. Діти переходять їх та перебігають багато разів. Проте чи можна виходити на дорогу одразу, не подивившись? На будь-яких вулицях слід спочатку призупинитися і подивитися уважно по сторонах.
На таких вулицях діти та дорослі часто ходять по проїжджій частині, як по тротуару Чи можна так чинити? Ніколи не можна ходити по проїжджій частиш! Для цього є узбіччя!
Тихі вулиці небезпечні ще й тим, що коли діти влаштовують гру неподалік від проїжджої частини, у когось із них під час гри виникає спокуса вибігти на дорогу чи перебігти її.
Чому ж так небезпечно гратися поруч із дорогою, по якій рідко проїжджає транспорт? Діти будуть упевнені, що машини немає, і можуть під час гри вибігти на дорогу. А машина може трапитись тут як тут! Тому слід гратися якнайдалі від проїжджої частини.
Наступна група запитань стосується поведінки під час руху тротуаром.
Чи не найважливіше серед них – як правильно дитині йти з дорослим за руку по тротуару. Хто має бути ближче до проїжджої частини – дорослий чи дитина?
Діти мають іти поруч з дорослим, але подалі від проїжджої частини. Адже їх ненавмисне може штовхнути хтось із перехожих, що поспішають.
БЕРЕЖІТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ!
