м. Дніпро, Чечелівський район, Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 391 Дніпровської міської ради

 





Сторінка психолога

Батьківські міфи

(Консультації психолога)

Міф 1.Будь-яка дитина може бути лідером.

     Не кожна дитина може бути лідером, і не кожному  можна бути лідером! Якщо ця роль нав’язана, якщо вона не відповідає психофізіологічній організації дитина. Вона може завдати їй шкоди. Є діти,які панічно бояться поразки або ситуацій, пов’язаних із ризиком(

підняти руку на уроці,взяти участь у змаганнях).

    Колись  їм дорослі пояснили, що вони завжди і скрізь мають бути першими. Психічний стан цих дітей дуже нестійкий. Вони живуть у стані постійного напруження, високої тривожності,глибоко переживають найменші негаразди.

 

Міф 2. Будь-яка дитина може зрозуміти мову переконання,
логіки, раціонального пояснення.  

       Поясніть йому, що він має  добре вчитися,не прогулювати ”. Якби це було можливо, то наші діти давно були б ідеальними, адже  вони чують дуже багато настанов. Але поведінка більшості дітей ірраціональна. Вона підкоряється не логіці, а динаміці  емоційних процесів.„Емоції ближчі до тіла ”. Вони більше впливають на поведінку.

 

 

Міф 3.Якщо в моєї дитини є від мене
секрети, отже, вона мені не довіряє.

       Дитина, яка розвивається, завжди прагне ствердити своє право на недоторканість приватного життя. Це такий же важливий процес, як , наприклад, поява зубів або волосся. Саме ці межі допомагають їй почуватися повноцінним власником свого внутрішнього світу. Дорослий, який не порушує особистої території дитини, незабаром відчує її подяку ї повагу.

 

Міф 4.Заборона на вияв почуттів.

         У нашій моделі культури вважається непристойним, якщо чоловік плаче,виявляє  розпач. Але можливо, саме це призводить до меншої тривалості життя чоловіків. Усі ці заборони придумали явно не психологи. Маленькі діти інтуїтивно намагаються уникати невротичного само пригнічення. Не можна забороняти хлопцям плакати: мовляв, ти хлопчик, а вони не плачуть; відмовки, що плачуть лише маленькі дітки, а ти вже дорослий − теж потрібно забути. Якщо ваша дитина (чи то хлопчик, чи дівчинка) чимось засмучена і плаче − потрібно втішити, а не забороняти. Батьки мають пам’ятати − хлопцям не менше, ніж дівчатам, необхідний тактильний  контакт( обійми, дотики, поцілунки тощо).

 Міф 5.

Якщо дитиною не опікуватися і
не контролювати, то вона
взагалі нічого не робитеме.
     Звісно, контроль необхідний. Проте у дитини варто розвивати вольовий компонент. Наприклад, на початку навчання привчіть дитину до виконання домашніх робіт. Конролювати виконання необхідно спершу, а от у старших класах можна вже показати дитині, що ви їй довіряєте. Контрольована дитина не має навичок самоорганізації і  самодисципліни. Постійно контролювати дитину ви не зможете. І тільки-но ви на хвилинку відвернеться, як вона чогось усе ж не зробить.

 

Міф 6.Коли ми сваримо дітей,
вони все одно знають, що ми їх любимо.

         Не знають!Дитяча свідомість сприймає все буквально. Підсвідомість  не може оцінити контекст або побачити другий план сказаного. У результаті формуються негативні життєві установки і сценарії. Якщо дитина чує, що вона ледащо або егоїст, то для підсвідомості це ― команда, яку треба виконати. Вихід із ситуації такий: необхідно критикувати не дитину, а її вчинки. Не „ти поганий ”, а ти„ вчинив погано ”.

Не забувайте  використовувати техніку „Я”- висловлювання”.

 

 Міф 7.Не можна хвалити дитину-
виросте егоїстом і задавакою.

           Можливо,вона такою буде, якщо батьки називатимуть її генієм за будь-яку дію. У дитини може  виникнути конфлікт із соціумом, адже не всі вважатимуть її генієм. Проте і забувати по схвалення не можна, якщо воно заслужене. Заохочення− найдієвіший  виховний механізм. У заохоченні можна проектувати гарні вчинки на особистість дитини

Міф 8.Дитина має почуватися королем у родині.
Адже вна ще встигне зазнати
жорстокості й несправедливості світу.

          

          Діти часто поводяться так, ніби хочуть, щоб їх зупинили. Психоемоційна сфера дитини особливо хитка. Вони не можуть керувати своїми емоціями. Не мають внутрішніх систем контролю за поведінкою. У таких ситуаціях контроль, хоча б зовнішній,― необхідний.

          У світі нема нічого дорожчого для  людини, ніж її сім’я. Любов рідних особливо потрібна нам у скруті або хворобі, вона надає сили  подолати невдачі й відчай, прихилити до себе долю. Без родини немає людини. Є прислів’я: „Поки діда ― поки хліба, поки баби ― поки й ради ” .

            Найбільше люблять дідусів і бабусь онуки, а вони самі ладні віддавати своє життя, аби їхнім любим онучатам було легше в житті. Вони найбільше хвилюються, коли онучата хворіють, вони завжди жаліють, бо в їхньому серці стільки жалю і любові до наших малих бешкетників, що вистачало б на весь світ.